Останній дзвоник як мистецтво спільної творчості
- Андрій Єлькін

- 3 июн.
- 2 мин. чтения
29 травня 2026 року у Запорізькій гімназії №19 відбулося Свято Останнього дзвоника — подія, яка традиційно підбиває підсумки навчального року та водночас відкриває двері до нових життєвих горизонтів.
Цьогорічний святковий день об'єднав урочисту лінійку для випускників 4-х і 9-х класів, нагородження учнів за навчальні, творчі, спортивні та громадські досягнення, а також масштабний квест «У пошуках Останнього дзвоника» для учнів початкової та середньої школи.
Проте справжня цінність цієї події полягає не лише у її змісті чи сценарії. Вона полягає у тому особливому педагогічному феномені, який протягом багатьох років залишається важливою традицією Запорізької гімназії №19, — здатності працювати у форматі колективної творчої справи.
Колективна творча справа — це значно більше, ніж розподіл обов'язків між учасниками. Це особливий стан шкільної спільноти, коли кожен учасник бачить не лише власну ділянку роботи, а й спільну мету, заради якої варто докладати зусиль.
У підготовці та проведенні свята взяли участь педагоги, учні, батьки, працівники закладу, представники учнівського самоврядування, випускники. Хтось розробляв сценарії, хтось створював маршрути квесту, хтось оформлював локації, проводив станції, організовував нагородження, забезпечував фото- та відеофіксацію подій, дбав про безпеку учасників або допомагав створювати атмосферу свята.
На перший погляд це були десятки окремих завдань. Але в реальності вони поступово склалися у єдиний творчий механізм, де кожен елемент підтримував інший.
Дивіться наш відеорепортаж!
Саме тому гості свята бачили не складний процес підготовки, а легкість, невимушеність та щирість дитячих емоцій. Так завжди відбувається у справжніх колективних творчих справах: величезна кількість зусиль залишається за лаштунками, а на поверхні народжується відчуття гармонії.
Особливим символом цьогорічного свята став квест «У пошуках Останнього дзвоника». Його учасники подорожували станціями «Креативна», «Фотозонова», «Хочу все знати», «Спортивна» та «Руханкова», виконуючи завдання та поступово наближаючись до головної мети. Наприкінці маршруту всі частини символічного дзвоника були поєднані в єдине ціле.
Цей творчий задум несподівано став метафорою самого свята. Адже кожна станція була лише частиною великої картини. Лише поєднавшись разом, вони створили завершену подію, яка подарувала дітям відчуття радості, єдності та успіху.
Особливе місце у святі посіло учнівське самоврядування. Старшокласники не лише допомагали організовувати заходи, а й стали справжніми лідерами дитячих спільнот, демонструючи відповідальність, ініціативність та готовність працювати заради спільної справи. Саме такі практики формують громадянські компетентності значно ефективніше за будь-які теоретичні уроки.
Урочиста лінійка для випускників також стала прикладом педагогіки партнерства. У словах учнів, батьків, педагогів та адміністрації звучала не формальна урочистість, а щира вдячність за роки спільного життя, навчання та розвитку.
Завершився день, стихла музика, спорожніли локації, а святкові декорації поступово втратили своє практичне значення. Проте залишилося головне — досвід співпраці, взаємної підтримки та спільної творчості.
Саме такі події допомагають дітям зрозуміти важливу життєву істину: великі справи народжуються тоді, коли люди починають мріяти, діяти і творити разом.
Можливо, саме тому Останній дзвоник у Запорізькій гімназії №19 став не лише завершенням навчального року, а й ще одним підтвердженням того, що Республіка Мрія — це насамперед спільнота людей, які вірять у силу добра, творчості та колективної праці.
І поки ця віра живе у серцях дітей та дорослих, кожен новий навчальний рік буде починатися з нових мрій і нових можливостей для їх здійснення.
Вісник Мрії
03.06.2026



Комментарии